лучани
ЛУЧА́НИ, а́н, мн. (одн. луча́нин, а, ч.; луча́нка, и, ж.).
Мешканці Луцька.
– А знаєте, хто написав її [пісню]? Наш земляк, лучанин, – з гордістю мовила Олена Антонівна (М. Олійник);
Лучани ведуть лік часу від першої згадки про Луцьк в Іпатіївському літопису (з наук.-попул. літ.);
Тут уздовж річки Стир постійно відпочивають тисячі лучан (із журн.);
У Генеральному консульстві України в Гамбурзі відкрилася виставка української художниці і журналістки, лучанки Юлії Марушко (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)