Словник української мови у 20 томах

лучани

ЛУЧА́НИ, а́н, мн. (одн. луча́нин, а, ч.; луча́нка, и, ж.).

Мешканці Луцька.

– А знаєте, хто написав її [пісню]? Наш земляк, лучанин, – з гордістю мовила Олена Антонівна (М. Олійник);

Лучани ведуть лік часу від першої згадки про Луцьк в Іпатіївському літопису (з наук.-попул. літ.);

Тут уздовж річки Стир постійно відпочивають тисячі лучан (із журн.);

У Генеральному консульстві України в Гамбурзі відкрилася виставка української художниці і журналістки, лучанки Юлії Марушко (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)