лушпинка

ЛУШПИ́НКА, и, ж.

Зменш. до лушпи́на.

Зелені їжачки (таки ж їжачки!) [каштани] падають, розбиваються, і в білих лушпинках лежать блискучі, немов полаковані, брунатні горіхи (П. Загребельний);

Цікава білка струшує лушпинки, несуть моріжки, що у кого є. Я входжу в ліс – трава стає навшпиньки, кошлатий морок лапу подає (Л. Костенко);

На пучках порохно, опилки, магнітне сім'я, пелюстки, лушпинки, потерть і мачинки, – усе пристало до руки (П. Мовчан);

Ліпив хатки він, човники видовбував, Вмів із цурпалок змайструвати возика, Жабок з лушпинок яблучних (Борис Тен, пер. з тв. Арістофана).

Значення в інших словниках

1. лушпинка — лушпи́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лушпинка — -и, ж. Зменш. до лушпина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лушпинка — ЛУШПИ́НКА, и, ж. Зменш. до лушпи́на. Хима.. поставила на припічок горщик з гарячою бараболею в лушпинках (Коцюб., І, 1955, 87); Інколи лушпинка від насіння приліплялась до нижньої губи, і тоді вона [дівчина] коротко дмухала через губу, щоб лушпинка злетіла (Смолич, День.., 1950, 16).  Словник української мови в 11 томах
4. лушпинка — Лушпи́на, -ни ж. 1) = лушпайка. Не жалій хазяїна, їж картоплю з лушпиною! Ном. № 10381. Горіхові лушпини. 2) Скорлупа яицъ. ум. лушпинка, лушпиночка.  Словник української мови Грінченка