льоток
ЛЬОТО́К, тка́, ч.
Отвір у вулику, через який літають бджоли.
Треба не забути скропити водою тих бджіл, які ночують на льотках (М. Стельмах);
Невідомий звір чи двоногий який зловісник забрався на пасіку і всі до одного вулики поперекидав! Та ще льотками донизу, щоб бджоли без повітря задихнулись (О. Гончар);
* У порівн. Його вуста ховалися в густій зарості бороди та вусів, і слова, здавалося, вилітали з дірки, схожої на льоток вулика (Ю. Мушкетик);
* Образно. Дім променився витривалістю, мов вулик, просяклий прополісом наскрізь, а ти з тривогою бджоли осінньої літав то туди, то сюди, повертався без меду і вартові на льотку тебе не пускали всередину (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)