любитель
ЛЮБИ́ТЕЛЬ, я, ч.
1. чого. Який має схильність до чого-небудь.
Перший же їх [опришків] дебют показався такий клопітливий, що не одному любителеві веселого життя .. відхотілося того всього (Г. Хоткевич);
Козаки вдавали із себе простакуватих, веселих диваків, любителів пожартувати й погуляти (Д. Білий);
// Який має велику пристрасть до чого-небудь.
Любитель філософії і мистецтва, опікун культури і ширитель просвіти, кожний свій гострий крок болючо відчуває (Б. Лепкий);
Гайовий і Боровий трохи приятелювали як любителі ловів (М. Малиновська);
– Знаєш, хто такий граф Потоцький? – .. Намісник Галичини, цінитель мистецтв і любитель французької архітектури, – чітко, мов на справжньому уроці, відчеканив Максим. (А. Кокотюха);
Бачив я на своєму віку багато таких любителів, хвалителів і розтлителів жінок, не то мирянок, ба й черничок; вони ж то якраз найдужче гриміли з казальниць проти перелюбства (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
2. Той, хто кохається в чому-небудь, працює в якійсь галузі людської діяльності у вільний від основної роботи час не як професіонал.
Кого тільки немає серед моїх гонителів! Поліція і таємний розшук, приватні шпики і детективи-любителі, нишпорки-репортери (І. Росоховатський);
Радує те, що за цю дуже складну, можна сказати, міжнародну проблему взялася фахівець, а не любитель (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)