ліберал
ЛІБЕРА́Л, а, ч.
1. Прибічник, послідовник лібералізму; член ліберальної партії.
Лаяв [Іван] сучасне земство, в якому служив, глузував злісно з тих лібералів, що так швидко змінили овечу шкуру на вовчу (М. Коцюбинський);
– Цілий повіт, пане добродію, збунтував! Тими читальнями, то, пане добродію, лиш ширить деморалізацію поміж народом. Якісь, пане добродію, узялися радикали, ліберали, масохісти (Л. Мартович);
Хай [ви] складете думку, що я ліберал, але заявляю категорично: всі мої колеги – люди високого польоту (А. Крижанівський).
2. заст. Вільнодумна людина; вільнодумець.
Він ліберал, масон, революціонер. По цілім світі волочився, а на старі літа до нашого берега причалив, щоб наших деморалізувати (Б. Лепкий);
– Я оберігаю незалежність свого духу від усякої політики. Та й до того ж, по складу [за складом] своєї душі, я ліберал і лірик (М. Стельмах);
* У порівн. Митрополит грізно окинув оком молодих професорів, ніби лібералів, і надувся (І. Нечуй-Левицький).
3. перен., розм. Надто терпелива людина, схильна надміру потурати кому-, чому-небудь.
Я мовчки спостерігаю це лицедійство. Вдаю, що все це мені байдуже, а фарба заливає щоки. Я чинив, як справжнісінький ліберал (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)