лібідо
ЛІБІ́ДО, невідм., с.
Статевий потяг.
Може, мистецтво є лише справді, як учив цинічний віденський психіатр, проявом сублімації непогамовного лібідо? (С. Процюк);
Стосовно себе я добре знала, що природний підрив лібідо значно сильніший за будь-який натуральний чи хімічний наркотик (І. Карпа);
У деяких жінок від гормональних контрацептів підвищується кров'яний тиск, знижується лібідо (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)