ліквідаторство
ЛІКВІДА́ТОРСТВО, а, с.
Напрям у РСДРП (1907–1912 рр.), речники якого виступали за ліквідацію нелегальної революційної партії й за створення легальної реформістської партії, заперечуючи потребу боротьби за допомогою методів насильства.
Упродовж багатьох років В. Ленін очолював боротьбу з бундизмом і на голови лідерів цієї політичної течії сипалися звинувачення в сепаратизмі, меншовизмі, опортунізмі, ліквідаторстві (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)