ліквідовувати
ЛІКВІДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЛІКВІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що.
1. Припиняти діяльність (закладу, підприємства, установи і т. ін.).
Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю (з мови документів);
Касир банку “Мремор і син” розповів нашому кореспондентові, що за кілька годин до трагічного випадку фірма ліквідувала свій поточний рахунок у банку (М. Білкун);
// Доводити що-небудь до кінця, позбуватися чогось, розраховуватися з ким-, чим-небудь і т. ін.
Спочатку наполовину, а потім і зовсім прийдеться ліквідувати діло [про квартиру] (Леся Українка).
2. Припиняти існування, знищувати що-небудь; позбуватися, усувати.
Ми заповзялися ліквідовувати хоч деякі порожнини у тому роздертому на шмаття і розрідженому просторі, котрий іменується українською культурою (Ю. Андрухович);
Спеціалісти здатні вже сьогодні ліквідовувати тяжкі наслідки звуження кровоносних судин у хворих (із журн.);
Здавалося б, на цьому інцидент і треба було б ліквідувати, але репортер раптом ні з того ні з сього образився (М. Хвильовий);
// Фізично знищувати кого-небудь; убивати.
[Лариса:] Справа ж ходить не про те, .. кого з нас раніше ліквідують (І. Микитенко);
Якщо ми переможемо в кар'єрі, то вони [есесівці] нам не страшні, – ми їх швидко ліквідуємо (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)