лінгвофілософський

ЛІНГВОФІЛОСО́ФСЬКИЙ, а, е.

Стос. до лінгвофілософії.

Лінгвофілософський підхід до семантики можливих світів з розумінням просторового образу світу аргументується в теорії одного з найбільш нетрадиційних французьких лінгвістів Г. Гійома (з наук. літ.);

Розвиток лінгвофілософських ідей почався лише в 70–80-ті роки XX ст. як перехід від лінгвістичної філософії оксфордської й кембриджської шкіл до філософії мови (з навч. літ.);

У лінгвофілософських концепціях О. Потебні, Д. Овсянико-Куликовського та їхніх учнів і послідовників мову виокремлено як особливий об'єкт науки, який розвивається за своїми законами, відмінними від законів логічного мислення (із журн.).