літанія
ЛІТА́НІЯ, ї, розм. ЛІТА́НЯ, і, ж.
1. У римсько-католицькій церкві – звернена до Бога, Богоматері або святих коротка молитва з проханням про заступництво або прощення.
– Ха, ха, ха, ха!.. Чорт, панове, Літаню співає (Т. Шевченко);
Ярослав упав хрестом на покриту килимами і дорогими ромейськими паволоками підлогу, єпископи і весь клір стали на коліна, півча розпочала спів літанії (П. Загребельний);
У соборі літанія лине твоя... (Д. Кремінь);
– Пане, він стоїть навколішках у болоті, – казав йому щоразу ключар, – голосно молиться і проказує літанії за спасіння вашої душі... (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля).
2. Нескінченні скарги, нарікання і т. ін.
Візьмусь до писання, бо нема часу хорувати, хоч знаю, що за се буде мені від сестри літанія щодня зрана до вечора (Леся Українка);
Вона руки на грудях нахрест зложила і ніби літанію читає: – Поганий тепер народ зробився. В Бога не вірить (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)