маври

МА́ВРИ, ів, мн. (одн. мавр, а, ч.; маврита́нка, и, ж.).

У період античності та в середні віки – європейська назва корінного населення Північної Африки (крім Єгипту), а пізніше арабів, які у VIII ст. підкорили Північну Африку та Піренейський півострів.

В неї кінь високий, білий, Золоту його вуздечку Скороходи маври держать, Що біжать біля княгині (Леся Українка);

Кажуть, колись у давні часи з'явився в Січі якийсь іспанський гранд, що ледве встиг врятуватися перед тим із захопленої маврами Сарагосси (О. Гончар);

* У порівн. Мармусія одразу напнула на лице чорну хустку, стала неприступна, як мавританка (В. Близнець).

Значення в інших словниках

1. маври — -ів, мн. (одн. мавр, -а, ч.; мавританка, -и, ж.). У період античності та в середні віки – європейська назва корінного населення Північної Африки (крім Єгипту), а згодом арабів, які у 8 ст. підкорили Північну Африку та Піренейський півострів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. маври — Назва, яку дали римляни берберським племенам Пн.-Зх. узбережжя Африки; в середньовіччі європ. назва мусульманського населення Пн. Африки та араб. частини Іберійського півостр.; теп. назва мшк. Мавританії та Зх. Сахари.  Універсальний словник-енциклопедія
3. маври — Ма́ври, -рів, -рам (народ)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. маври — МА́ВРИ, ів, мн. (одн. мавр, а, ч.; мавріта́нка, и, ж.). У період античності та в середні віки — європейська назва корінного населення Північної Африки (крім Єгипту), а пізніше арабів, які у VIII ст. підкорили Північну Африку та Піренейський півострів.  Словник української мови в 11 томах