мажорний
МАЖО́РНИЙ, а, е.
1. муз. Стос. до мажору (див. мажо́р¹ 1 ), який ґрунтується на ньому.
Бетховен підвівся, сів за клавікорда [клавікорд], і тиха кімната затремтіла від мажорних акордів (Р. Іваничук);
Зів'яли струни, поржавіла сталь, Мовчать мажорні і мінорні гами (О. Білаш);
Є в українській народній музиці багато мажорних мелодій (з навч. літ.);
* Образно. Буде все мажорний лад, Бо звелів уже уряд, Щоб голодні жебраки Веселились залюбки (В. Самійленко).
2. перен. Бадьорий, радісний.
Йому кожен .. здавався в такий мажорний ранок добрим другом (Іван Ле);
Пам'ять була чітка, як ніколи, і на першу ж вимогу відтворювала будь-яку подію минулого, та ще й у мажорних, оптимістичних тонах (М. Дашкієв).
Словник української мови (СУМ-20)