майорат
МАЙОРА́Т, у, ч., юр.
1. У феодальному праві та праві деяких сучасних країн – порядок спадкування нерухомого майна (найчастіше землі), за яким воно передається старшому синові або старшому в роді.
У разі смерті васала його бенефіцій і обов'язки за майоратом переходили до старшого сина, у разі відсутності синів – до зятя або іншого спадкоємця чоловічої статі, який міг виконувати військовий обов'язок (з навч. літ.).
2. Маєток, успадкований за таким правом.
Кажуть, що він продав його [алмаз] княгині за майорат графині Брагінської, з якою тепер одружився (І. Кочерга);
У міру того, як дорослішали герцогові сини, в середовищі гасконського та каталонського дворянства посилювалось незадоволення двома старшими, а надто ж Гійомом, що був спадкоємцем родового майорату (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)