макулатура
МАКУЛАТУ́РА, и, ж.
1. Бракована друкарська продукція, а також ні на що не придатний, використаний папір та залишки паперу, які йдуть на перероблення.
Якось, коли у шкільному дворі була пожежа (хтось підпалив макулатуру, і зайнялися старі поламані парти, біля яких та макулатура лежала), Агашкін так верещав від захоплення, так танцював і підстрибував, що мало сам не вгнався у вогонь (В. Нестайко);
Він жив по якихось підвалах, збирав порожні пляшки, макулатуру там усяку і ходив у такому довгому плащі (Ю. Андрухович).
2. перен., зневажл. Про бездарний, позбавлений будь-якої вартості літературний твір (або твори).
Я дивуюся, як їм не відпаде охота приносити мені купи макулатури для виправки “стилю” (Леся Українка);
Прочитавши листа, Іван відчув якийсь дивний неспокій .. Значить, те, що він пише, не все макулатура? Значить, у його писанні неупереджені, сторонні люди добачили зерно поетичного дару? (П. Колесник);
– Ми всі... занадто нервові... Начитаєшся макулатури, набігаєшся... (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)