маломовний
МАЛОМО́ВНИЙ, а, е.
Який не любить багато говорити; мовчазний, небалакучий.
Маломовний Жан ніколи не балакав про свої глибші сердечні тайни (І. Франко);
Оскільки баба Мокрина була маломовною, остільки багато говорив цей зайда (Г. Хоткевич);
Бояри знали, що князь їх у поході маломовний. Тим-то й не прискіпалися до нього (Б. Лепкий);
Ліс, тайга зробили цей народ [комі] понурим, замкнутим, маломовним, навчивши бути твердим, витривалим, хоробрим (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)