мандрівочка
МАНДРІ́ВОЧКА, и, ж.
Пестл. до мандрі́вка.
А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле. Молодому козакові Мандрівочка пахне (з народної пісні);
Мандрівочка – рідна тіточка (Номис);
Заходився порядкувати і я, бо поки і їхав, й дививсь, і втішався своєю мандрівочкою, мій реманент на возі потихеньку розворушився й почав подзеленькувати та бряжчати (М. Вінграновський);
І ще з тим Сабітом – мандрівочку мені в Магріб пропонує, що треба вміти, як від неї відмовитися і не посваритись (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)