маніакальний

МАНІАКА́ЛЬНИЙ, а, е.

Який становить манію (у 1 знач.).

Жадоба помсти за ці роки перетворилась у нього на хворобливу пристрасть, на маніакальну ідею (Ю. Бедзик);

// Який виражає манію, є проявом манії.

Підписуй, ні?! Ну?.. Ну?!. – але, не добившись ніякої ознаки згоди, упершись в маніакальний Андріїв погляд, вернувся й кинув лінійку на стіл. (І. Багряний);

// перен. Який подібний до манії.

З маніакальною впертістю вони говорять і думають про це, їм сниться тільки це, вони вірять тільки в одного бога – в мистецтво (М. Слабошпицький);

Насправді все починається з мап. Скільки себе пам'ятаю – завжди ця маніакальна схильність їх розглядати (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. маніакальний — маніака́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. маніакальний — -а, -е. Який пов'язаний із манією, належить до симптомного кола манії (у 1 знач.); маніакально збуджений. Маніакальна тріада — поєднання трьох симптомів маніакального синдрому: підвищений, радісний настрій, прискорений темп мислення...  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. маніакальний — маніака́льний пов’язаний з манією; ¤ м-о-депресивний психоз – психічне захворювання людини, що проявляється в періодичних нападах маніакального збудження або меланхолійного пригнічення (депресії).  Словник іншомовних слів Мельничука
4. маніакальний — МАНІАКА́ЛЬНИЙ, а, е. Який становить ма́нію (у 1 знач.). Жадоба помсти за ці роки перетворилась у нього на хворобливу пристрасть, на маніакальну ідею (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 103); Це один з авторів маніакального проекту загарбання світу (Смолич, Після війни, 1947, 21).  Словник української мови в 11 томах