матово

МА́ТОВО.

Присл. до ма́товий¹ 1; без блиску, тьмяно.

Олесь устиг ще подивитися назад: там, де щойно були двері, тепер матово одсвічувала гладенька, наче полірована, суцільна стіна (В. Владко);

На дорозi матово свiтились калюжi. Глина розмокла i розповзалась пiд чобiтьми (Р. Андріяшик);

Тихий рожевий світ обливав її чудове, матово біле лице та руки (І. Нечуй-Левицький);

На темному тлі перли матово виблискували (Г. Пагутяк).

Значення в інших словниках

1. матово — ма́тово прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. матово — Присл. до матовий I 1); без блиску, тьмяно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. матово — МА́ТОВО. Присл. до ма́товий¹ 1; без блиску, тьмяно. У видолинку матово темніла вода (Стельмах, Правда.., 1961, 349); Тихий рожевий світ обливав її чудове, матово біле лице та руки (Н.-Лев., IV, 1956, 7).  Словник української мови в 11 томах