матрикул
МАТРИ́КУЛ, а, ч.
Те саме, що Заліко́ва кни́жка (див. заліко́вий).
Шульга поставив у матрикулі Нерчина “відмінно” (Н. Рибак);
Трійка студентів зайшла в аудиторію .. Підійшовши до столу, всі троє поклали матрикули (В. Собко);
З теплою усмішкою дивився Степан на Митровича, коли той, надівши свої допотопні окуляри в залізній оправі, з суворістю верховного судді вивчав оцінки в студентському матрикулі (М. Дашкієв);
Що б не сталося, а він матрикул в зуби, шпаргалки в кишені і чеше до професора: хоч на трійку, аби скласти (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)