машинка
МАШИ́НКА, и, ж.
1. Зменш. до маши́на 1.
Кулик, який все стояв на ґанку перед людьми, вимахнув гирлигою: – Я сам вам купу грошей напечатаю [надрукую]! Дайте тільки машинку! (О. Гончар);
Закрутилося блискуче коліща кравецької машинки, зацокала голка, лишаючи на ситці рівний шов (А. Шиян).
2. Невеликих розмірів прилад, що виконує якусь ручну роботу.
Одні дівчата витискають гострою машинкою листя та пелюсточки, другі вправляють дроти в те листя, треті фарбують (Леся Українка);
Познаходили [жандарми].. листівки, надруковані на .. машинці, що зветься гек-то-граф... (О. Гончар);
Кухар в білому ковпаку різав на машинці свіжу телятину (Григорій Тютюнник);
// Прилад для стриження волосся.
– То обстричи [обстригти]? – здогадався цирулик. – А що ж? – Чим, машинкою чи ножицями? (Л. Мартович);
// Те саме, що Друка́рська маши́нка.
Коли піонери розірвали конверт, вони знайшли в ньому акуратний аркушик паперу з надрукованими на машинці короткими рядками (О. Донченко).
(1) Друка́рська маши́нка – механізм для ручного друкування тексту.
За дверима раз у раз дзвонив телефон і дзвінко постукувала друкарська машинка (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)