меньок
МЕНЬО́К, нька́, ч., діал.
Зменш.-пестл. до мень.
Під лавою щось хлюпнуло у воді, жінка одразу ж нагинається й радіє, підіймаючи з долівки, чималу макітру: в ній темніють живі в'юни, невеликий меньок і кілька линків (М. Стельмах);
* У порівн. Уже троянці вгамовались [вгамувались], Могоричу всі потягли; І, мов меньки, повивертались, Безпечно спати залягли (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)