мета
МЕТА́, и́, ж.
Те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти; ціль.
Щиро бажаю Вам поправити на чужині своє здоров'я, потрібне не тільки Вам, але й нам усім та спільній нам усім меті (М. Коцюбинський);
// Заздалегідь намічене завдання; замисел.
– Мета зборів – обрати правління, голову колгоспу і обговорити завдання, які стоять перед об'єднаним колгоспом (Остап Вишня).
Осяга́ти / осягну́ти (осягти́) [свою́] мету́ [ціль] див. осяга́ти;
Покла́сти [собі́] за мету́ див. поклада́ти.
○ (1) З мето́ю [, щоб (що́би)]:
а) (у знач. прийм. з род. в.) для чого-небудь.
Вночі по тихій вулиці ходили патрулі, інколи навідувалися і до Барвистих з метою перевірки мандатів (С. Чорнобривець);
б) (спол.) для того, щоб.
Віталик іде на радіовузол не з метою тепліше влаштуватися, а тому, що там треба заміни, бо найближчий його друг Сашко Литвиненко з осені переходить до інституту на стаціонар (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)