метис
МЕТИ́С, а, ч.
1. Тварина або рослина, виведена метизацією.
Тепер колгосп має 500 тонкорунних овець і 300 метисів (із журн.).
2. Нащадок від шлюбу між представниками різних рас.
Не раз спалахувала Канада повстаннями, що були затоплені в крові. Два рази повставали індійці [індіанці] і метиси і біла біднота під проводом французького революціонера Луї Рієля (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)