метушитися
МЕТУШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, недок.
Рухатися безладно, похапливо або заклопотано; робити що-небудь, поратися, порядкувати поспішно.
Слуги метушаться упадливо та улесно, підносячи більше та більше і вигадливих страв, і цілющого трунку (М. Старицький);
Птахи були неспокійні, метушилися, бились крилами поміж очеретом і здіймали галас, мов перед бурею (М. Коцюбинський);
На палубі, на трапах метушилися матроси. Вони поспішаючи кріпили якісь канати, гримів ланцюг, тупали ноги (О. Донченко);
Крізь парусинову завісу глядачам було видно, як метушились по сцені артисти, готуючись до початку вистави (А. Шиян);
* Образно. Метушилися пошматовані хмари по небу (Іван Ле);
// біля (коло) чого, з чим. Робити якусь справу, що потребує багато клопоту, зусиль; клопотатися.
Чого то і сей рік власне Ліля взяла на себе тую біганину: .. минулий раз вона ж метушилася з концертом (Леся Українка);
На одному обійсті метушилися люди біля молотарки (М. Трублаїні).
◇ (1) Метуши́тися (товкти́ся і т. ін.), як (на́че, мов і т. ін.) ми́ша в па́стці – розгублено, безладно щось робити.
Маланка товчеться у пітьмі, як миша у пастці, а що хотіла зробити – не знає (М. Коцюбинський);
Стара метушиться в темряві, як миша в пастці, ніяк не може намацати на карнизі сірників (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)