мийка

МИ́ЙКА, и, ж.

1. Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь.

На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (М. Коцюбинський).

2. Пристосування для миття, промивання чого-небудь; місце, де щось миють, промивають.

Воно [кам'яне литво] є найціннішим матеріалом, з якого виготовляють бункери, жолоби, мийки тощо (із журн.);

– З нього [бункера] ковші забиратимуть брудну картоплю.., подаватимуть на цю ось мийку... (І. Волошин);

Лабораторна мийка.

Значення в інших словниках

1. мийка — ми́йка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мийка — -и, ж. 1》 Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь. 2》 Пристосування для миття, промивання чого-небудь; місце, де щось миють, промивають. Лабораторна мийка. || розм. Місце, поміст, обладнаний для миття автомашин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мийка — ГАНЧІ́РКА (шматок тканини, перев. господарського призначення), ШМА́ТА розм., ШМАТИ́НА розм., ШМА́ТКА розм., ОНУ́ЧА розм., ОНУ́ЧКА розм., ШМАТЯ́НКА діал.; ДРАНТИ́НА розм. (зі старої тканини); СТИ́РКА, ПІДТИ́РКА розм., ПРО́ТИРКА розм.  Словник синонімів української мови
4. мийка — МИ́ЙКА, и, ж. 1. Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь. На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (Коцюб., І, 1955, 64).  Словник української мови в 11 томах
5. мийка — Мийка, -ки ж. Тряпка или мочалка для мытья посуды. Уман. и Камен. у.  Словник української мови Грінченка