мийник

МИ́ЙНИК, а, ч.

Робітник, який займається миттям, промиванням чого-небудь.

Працював [М. Горький] вантажником, залізничним сторожем, мийником посуду, батраком (із журн.).

Значення в інших словниках

1. мийник — ми́йник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мийник — -а, ч. Робітник, який займається миттям, промиванням чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мийник — МИ́ЙНИК, а, ч. Робітник, який займається миттям, промиванням чого-небудь. Старший мийник Нововузлівської центральної збагачувальної фабрики.. запропонував розгорнути змагання за максимальне зниження втрат вугілля (Роб. газ., 6.І 1963, 1).  Словник української мови в 11 томах