мимовільно

МИМОВІ́ЛЬНО.

Присл. до мимові́льний.

Заслухавсь мимовільно Любих звуків так він пильно, Що й про смерть забув (П. Грабовський);

Що таке страх?.. Це те, що часом, мимовільно, обхоплює так само вищу істоту, як найменшу комашку (М. Коцюбинський);

Ми руки мимовільно простягли Під чисту, свіжу, молоду вологу... (М. Рильський);

Звичайно у ранньому віці вправи на дотик відбуваються мимовільно – багаторазовим доторкуванням до іграшок та інших предметів (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. мимовільно — мимові́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. мимовільно — див. мимоволі  Словник синонімів Вусика
3. мимовільно — Присл. до мимовільний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мимовільно — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст.  Словник синонімів української мови
5. мимовільно — МИМОВІ́ЛЬНО. Присл. до мимові́льний. Заслухавсь мимовільно Любих звуків так він пильно, Що й про смерть забув (Граб., І, 1959, 475); Що таке страх?.. Це те, що часом, мимовільно, обхоплює так само вищу істоту, як найменшу комашку (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах