мисливський
МИСЛИ́ВСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до мисли́вець і мисли́вство.
Петро Антонович почав оповідати свої мисливські пригоди (М. Олійник);
Тваринний світ [тайги] досить багатий. Тут водяться цінні хутрові звірі, які є предметом мисливського промислу, – білка, заєць, лисиця, куниця, соболь, горностай (з навч. літ.);
Недалеко від міста Коростеня на Житомирщині розкинувся Державний республіканський мисливський заказник (з наук.-попул. літ.);
// Який застосовується в мисливстві, належний мисливцям.
Коли чує [поет], – гомін, крики, Десь мисливські сурми грають, Чутно разом, як собачі Й людські голоси лунають (Леся Українка);
У витягнутій вперед руці він тримав поводок мисливського собаки, в правій – ремінець. З підперезаного величезного живота звисав важкий ягдташ, повний дичини (О. Довженко);
У гущавині зелені траплялися альтанки, мисливські хатки (Ю. Смолич);
// Власт. мисливцеві, мисливцям; такий, як у мисливця.
Коли поглянув [Едмунд] і сам побачив таку незвичайну рибу, пробудилася в ньому мисливська жилка (І. Франко);
До будки сторожа біля пристані підходить зв'язковий. У нього легка мисливська хода, на ногах шкарбани (Ю. Яновський);
Скільки пам'ятає себе, він марив полюванням, .. його мисливський запал дивував навіть дорослих (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)