миттєвий

МИТТЄ́ВИЙ, а, е, МИТТЬОВИ́Й, а́, е́.

1. Який триває, існує лише мить; короткочасний, скороминущий.

Приходив [Мічурін] до неї [природи] вже не як узурпатор і воїн, який вимагав покори, а як .. мізерно дрібна її частка, скороминуща, майже миттєва в безупинному русі життя (О. Довженко);

Радісно і трохи аж тоскно стало дівчині від цієї миттєвої зустрічі з капітаном (О. Гончар).

2. Який має відбутися, статися швидко, раптово.

У практиці польотів на сучасному винищувачі неминучі гострі ситуації, які вимагають миттєвого з'ясування причин їх появи і блискавичної реакції (з газ.).

Значення в інших словниках

1. миттєвий — миттє́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. миттєвий — Блискавичний; (- реакцію) негайний, моментальний; миттьовий.  Словник синонімів Караванського
3. миттєвий — -а, -е, миттьовий, -а, -е. 1》 Який триває, існує лише мить; короткочасний, скороминущий. 2》 Який має відбутися, статися швидко, раптово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. миттєвий — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ (який не може існувати, жити, діяти протягом тривалого часу); МИНУ́ЩИЙ, СКОРОМИНУ́ЩИЙ (СКОРОМИНУ́ЧИЙ) підсил., ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ підсил., ШВИДКОПЛИ́ННИЙ підсил., перев. поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ підсил. поет., МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й рідше) підсил.  Словник синонімів української мови
5. миттєвий — МИТТЄ́ВИЙ, а, е, МИТТЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Який триває, існує лише мить; короткочасний, скороминущий. Приходив [Мічурін] до неї [природи] вже не як узурпатор і воїн, який вимагав покори, а як..  Словник української мови в 11 томах