мишкувати
МИШКУВА́ТИ, у́ю, у́єш і МИ́ШКАТИ, аю, аєш, недок., діал.
1. Полювати на мишей.
Щось порпали [Ґава та Елькуна] в землі, микали між травами, стукали паличками по лісових смереках; здавалось, що два лиси мишкують, добичі шукають (І. Франко);
Недалеко від шосе, біля густих заростей червоної шелюги, мишкувала лисиця (Ю. Збанацький).
2. перен. Стежити за ким-, чим-небудь.
Він пильно мишкував у його маєтності (І. Франко);
– .. До Львова поїхати я вже не міг, там же ще в ліжку мишкували за мною (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)