многий
МНО́ГИЙ, а, е, заст., уроч.
Численний.
Веде [Галес] орду велику, многу Рутульцеві на підпомогу (І. Котляревський);
Дізнала Галя теж усякі різні й многі тривоги та радощі (Марко Вовчок);
У нас, бачте, сидить у многих головах ідея про “дві правди” (Леся Українка);
Через многі літа набралася річка такої силенної сили, що жодна скеля перед нею не встоїть (І. Муратов);
// у знач. ім. мно́гі, гих, мн. Багато хто.
Многі з тих, що кількома роками випередили його в науках, .. бідували тепер (І. Франко);
– А правда, що двадцять років тому ви теж були між декабристів? – спитав Тарас... – Свобода вабить многих... – ухильно мовив Степан Никифорович (Василь Шевчук).
◇ (1) Мно́гі, мно́гі лі́та (д) див. літа́;
[На] мно́гії (мно́гая) лі́та див. літа́.
Словник української мови (СУМ-20)