молодята
МОЛОДЯ́ТА, я́т, мн., пестл.
1. Наречений і наречена.
Он в церкву ідуть молодята до шлюбу, Он мати колише дитиноньку любу (Леся Українка);
– Ось перед нами сидять двоє молодят – всім нам знайомий наречений Федір Безрідний і .. наречена Катерина Доброхліб (І. Цюпа).
2. Молоде подружжя; молоді.
– Це добре у вас заведено, що цілою громадою ви своїм молодятам допомагаєте на ноги стати, – кажу я їм (Панас Мирний);
Десь так тиждень по шлюбі прийшов свекор до молодят (Г. Хоткевич).
3. рідко. Молоді люди; молодь.
– Гоп! Гоп! .. Молодята! І дівчата і хлоп'ята! Годі бігать і скакать, Буду загадку казать (Л. Глібов);
Такі ж хороші в Сенькові молодята: вони й роблять спритно і співають голосно, – вони все можуть (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)