молот
МО́ЛОТ, а, ч.
1. Великого розміру молоток для подрібнення каменю, для кування заліза, забивання чого-небудь і т. ін.
Блищала мідна посуда.., і тремтіли під молотом майстра нові мідниці (М. Коцюбинський);
І прийде час, коли ми без тривоги перекуєм на молоти мечі (В. Сосюра);
* У порівн. Дошкульні слова молотами відлунюють в голові (М. Стельмах).
2. Машина ударної дії для оброблення металевих заготівок і матеріалів способом тиску.
Похмурі фабричні стіни, башти й бойниці [бійниці], підкурені димом, далекі, глухі відгуки вдарів [ударів] парового молота підкреслювали самотність цього будинку (Б. Антоненко-Давидович);
В кузні молот не простий, В кузні молот – паровий... (Г. Бойко).
3. Спортивне знаряддя для кидання, що складається з металевого ядра з тросом.
Обертаючи 7-кілограмовий молот, спортсмен утримує на тонкому сталевому тросі 300 кілограмів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)