мордований
МОРДО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до мордува́ти.
Мордований, обідраний скороминучими владами, отаманами.., без гасу, без солі, .. в грубій полотняній одежі стояв той дядько на шляхах історії і болючими очима дивився тільки на землю (М. Стельмах).
2. прикм. Лютий, злий.
В мечетях, в обителі про кару аллахову безкарні ішани, як пси мордовані, гарчали (Іван Ле);
// розм. Примхливий, норовистий.
– Цур йому, пек йому! Геть його сюди! Нехай старостів шле – піду. – Така мордована! (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)