мотатися
МОТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм.
1. Те саме, що хилита́тися; теліпатися.
Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі, неначе жмути чорних шнурків, вимочених у смолі (І. Нечуй-Левицький);
Над ним [степом] склеплялось небо білочоле, Мотались дзвоники (М. Зеров);
Кліть [шахти] моталася швидко, тужливо двигтячи своїм тулубом та поскрипуючи старезним кістяком (Олесь Досвітній).
2. Проводити час у турботах, клопотах.
Старий Рабинович .. мотався по хазяйству, доглядаючи, щоб я часом не гайнував дурно часу (В. Еллан-Блакитний);
– Люди відпрацювали вісім годин – і додому. А батько ще мотається (П. Автомонов);
// Заклопотано метушитися, бігати.
Бігає, мотається стара Векла по хаті і не зна, за що ухопитись (Г. Квітка-Основ'яненко);
Варивон Кирпатий мотався вулицями, як тріска в ополонці, то туди, то сюди (О. Ковінька).
3. фам. Те саме, що блука́ти 1; тинятися.
[Адмірал:] Я знаю, важко мотатися шість років по морю (О. Корнійчук);
Батько все життя мотався по селах та хуторах (М. Чабанівський).
4. Пас. до мота́ти 1.
Словник української мови (СУМ-20)