моторний
МОТО́РНИЙ¹, а, е.
1. Прикм. до мото́р.
Моторна деталь;
// Признач. для виготовлення моторів.
Моторний цех.
2. Оснащений мотором, якому надає руху мотор.
Моторна деталь;
Незвичайною була сівба над Дніпром у сорок четверту весну. Не гули моторні машини в полі, не красувались свіжою фарбою широкі сіялки (О. Довженко);
Чути було, як на річці тріскотів мотор. То йшов моторний човен (М. Трублаїні).
МОТО́РНИЙ², а, е.
1. Проворний, спритний.
Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший [завзятіший] од всіх бурлак (І. Котляревський);
Сергієві здається, ніби мати й зростом поменшала. Однак лишилася вона такою ж меткою в рухах і моторною в роботі (Ю. Мушкетик);
Моторні білочки;
// Жвавий.
Панни відразу, по першім глечику квасного підсметання, віднаходять гумор, робляться свіжі й моторні (І. Франко).
2. Який виконується енергійно, у швидкому темпі.
Недалечко чутно сопілку, що грає якусь моторну, танцюристу мелодію (Леся Українка).
МОТО́РНИЙ³, а, е.
Руховий (про психо-фізіологічні процеси).
Характер і ступінь впливу фармакологічного сну на моторну функцію шлунка в період травлення в собак переважно залежить від часу настання, глибини й тривалості сну (з наук. літ.);
Координація обох рук у них [сліпих] досягає великої досконалості. Обидві руки виконують сенсорну й моторну функції та відіграють то опорну, то пізнавальну роль (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)