мужикуватий

МУЖИКУВА́ТИЙ, а, е, розм., зневажл.

Який зовнішністю, поведінкою схожий на мужика (у 1, 2 знач.); грубуватий (у 2 знач.).

[Пані Люба:] Що воно за людина. Якось наче й на пана не скидається, хоч у тому краї, кажуть, пани якісь мужикуваті (С. Васильченко);

Він [король] обурений. Як сміють ці голодранці, ці вошиві хами з своєю мужикуватою старшиною чогось добиватися, та ще й ставити якісь вимоги?! (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. мужикуватий — мужикува́тий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. мужикуватий — -а, -е, заст., зневажл. Який зовнішністю, поведінкою схожий на мужика (у 1, 2 знач.); грубуватий (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мужикуватий — ГРУ́БИЙ (який поводить себе нечемно; також про вдачу, поведінку й т. ін.), НЕЧЕ́МНИЙ, НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, НЕГРЕ́ЧНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, РІЗКИ́Й, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ підсил., ХАМОВИ́ТИЙ зневажл., СВИНУВА́ТИЙ зневажл., МУЖИКУВА́ТИЙ заст., зневажл.  Словник синонімів української мови
4. мужикуватий — МУЖИКУВА́ТИЙ, а, е, заст., зневажл. Який зовнішністю, поведінкою схожий на мужика (у 1, 2 знач.); грубуватий (у 2 знач.). [Пані Люба:] Що воно за людина. Якось наче й на пана не скидається, хоч у тому краї, кажуть, пани якісь мужикуваті (Вас.  Словник української мови в 11 томах