мульда
МУ́ЛЬДА, и, ж., спец.
1. Форма залягання шарів гірських порід у вигляді видовженого прогину.
Стародавня долина середнього Дніпра є величезним колектором вод не тільки з усієї поверхні, а й з глибин мульди (з наук. літ.).
2. Сталевий жолоб для механізованого завантажування шихтових матеріалів у сталеплавильну піч.
Кран підхоплював великі жолоби – мульди, сповнені шматків металу і флюсів (В. Собко);
Коли залізний хобот завалочної машини подав у піч останню мульду з брухтом, у ванні мартена щось вибухнуло (М. Рудь).
3. Металева форма, у яку заливають із ківша рідкий метал, щоб одержати зливок.
Словник української мови (СУМ-20)