мусульманський

МУСУЛЬМА́НСЬКИЙ, а, е.

Стос. до мусульманства й мусульман.

Там, за морем, в далекій перспективі сяли перед ним [хаджі] мусульманські реліквії (М. Коцюбинський);

Мовчазна і таємнича, як кругла велетенська куля, причаїлася стародавня мечеть – святиня мусульманського світу (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. мусульманський — мусульма́нський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мусульманський — [мусул'ман'с'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. мусульманський — -а, -е. Стос. до мусульманства й мусульман. Мусульманське право — комплекс соціальних норм, фундаментом і головною складовою якого є релігійні настанови та накази ісламу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мусульманський — МАГОМЕТА́НСЬКИЙ (пов'язаний з магометанством), МУСУЛЬМА́НСЬКИЙ, ІСЛА́МСЬКИЙ, БУСУРМА́НСЬКИЙ (БУСУРМЕ́НСЬКИЙ) заст., фольк.; ПРАВОВІ́РНИЙ (перев. у мові самих мусульман — який суворо дотримується канонів цієї релігії). — Який же вас піп повінчає?...  Словник синонімів української мови
5. мусульманський — МУСУЛЬМА́НСЬКИЙ, а, е. Стос. до мусульманства й мусульман. Там, за морем, в далекій перспективі сяли перед ним [хаджі] мусульманські реліквії (Коцюб., І, 1955, 293); Мовчазна і таємнича, як кругла велетенська куля, причаїлася стародавня мечеть — святиня мусульманського світу (Донч., II, 1956, 195).  Словник української мови в 11 томах
6. мусульманський — Мусульманський, -а, -е Мусульманскій. Гареми мусульманські. К. МБ. XI. 152.  Словник української мови Грінченка