міліція
МІЛІ́ЦІЯ, ї, ж.
1. Система правоохоронних органів, що здійснюють охорону громадського порядку, боротьбу зі злочинністю, охорону особистої безпеки громадян та їхнього майна.
Сміливий .. працівник міліції врятував життя дитини (з газ.);
// Місцеве управління цієї організації.
В міліцію, в зруйнований маєток на околиці, пройшли не вулицею й через базар, а повз гамазеї (А. Головко);
– Піди в сільраду, заяви, хай у міліцію району подзвонять (Є. Гуцало).
2. збірн., розм. Міліціонери.
Зайшла міліція. Ми показали свої документи. Рибалка не мав нічого при собі, але його знав один із міліціонерів (Ю. Яновський).
3. В окремих країнах у воєнний час – вид ополчення.
Суворо гукає [Хаєцький] на дахи молодій чеській міліції: – Шукайте [фашистів] по всіх нишпорках, по всіх димарях!.. (О. Гончар);
Народна міліція мала не менше роботи за земельну комісію (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)