мімоза
МІМО́ЗА, и, ж.
1. Рослина (дерево, кущ і т. ін.), деякі види якої мають властивість згортати листя, коли до неї торкаються.
Ніжні мімози і ті розгорнули листочки гарячі, мліють без мрії... (Леся Українка);
Кущі зелені і стрункі дерева, Мімози плаття димчасто-рожеве, Гарячі квіти в клумбі понад морем... Я, зачарований, гублюсь між ними зором... (О. Ющенко);
* У порівн. Поруч .. сиділа схилена, з лицем Відверненим і ледве що від сліз Обсушеним, тремтяча, мов мімоза, Його кохана Сільвія Мамілла (І. Франко).
2. перен. Про вразливу, недоторкану людину.
3. Вид акації з яскраво-жовтими квітками.
В цю мить з-за кущів сірої мімози в золотавих гронах квітів вистрибнув широкогрудий вовчук (З. Тулуб);
Вона [весна] існувала і в кімнаті гуртожитку у вигляді трьох стеблинок ніжної мімози (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)