мінускули

МІНУ́СКУЛИ, ів, мн. (одн. міну́скул, а, ч.), спец.

1. Рядкові літери, переважно в текстах давньої писемності; протилежне маюскули.

2. тільки одн. Письмо, шрифт, що складається з таких літер.

Значення в інших словниках

1. мінускули — -ів, мн. (одн. мінускул, ч.), спец. 1》 род. -а. Рядкові літери, перев. в текстах стародавньої писемності; прот. маюскули. 2》 род. -у, тільки одн. Письмо, шрифт, що складається з таких літер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. мінускули — міну́скули (від лат. minusculus – маленький) рядкові малі букви переважно в стародавній писемності.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. мінускули — МІНУ́СКУЛИ, ів, мн. (одн. міну́скул, а, ч.), спец. 1. Рядкові літери, переважно в текстах стародавньої писемності; протилежне маюскули. 2. тільки одн. Письмо, шрифт, що складається з таких літер.  Словник української мови в 11 томах