місія
МІ́СІЯ, ї, ж.
1. Важливе завдання, доручення тощо.
Патер Гаудентій, одержавши таку місію [захищати інтереси католицизму], вирушив з Рима до Варшави (І. Франко);
Панна, певне, взяла була на себе благородну місію підняти дух у хлопця, підійшла, сіла на стілець рядом з Вовою і стала заводити розмову (С. Васильченко);
Збентежений ними дячок конфіденціально вияснює свою виряткову місію (М. Грушевський);
Міліціонери звільнилися й кинулися прожогом геть – вони, безперечно, зраділи, що їхня місія скінчилася (І. Багряний).
2. Високе призначення, відповідальна роль.
– Може, комусь із нас тут судилося загинути, не доживши до дня перемоги. Але пам'ятаймо одне: на нас лежить велика місія. Будемо ж стояти на смерть! (О. Гончар);
Нинішньому поколінню випала найважча і найблагородніша місія – закласти фундамент нової демократичної держави (із журн.).
3. Постійне дипломатичне представництво у якій-небудь державі, яке очолює посланник або повірений у справах.
Вкажіть йому [комсомольцеві] дорогу, дайте науку, дайте техніку і тоді посилайте куди завгодно: в інженери, в капітани, в дипломатичні місії, артисти (О. Довженко);
– А ти ж у Києві бачив по вулицях: так і майорять прапорці на автомобілях дипломатичних місій (А. Головко);
// Будинок, де розміщене це представництво.
Машина під'їхала до місії.
4. Представники однієї держави, що перебувають в іншій державі з якою-небудь метою.
У 1842 р. Путятніну надали звання контр-адмірала і послали на чолі місії до іранського шаха (з наук.-попул. літ.);
У жвавих розмовах участі не брав лише начальник японської військової місії майор Такахасі (О. Гончар).
5. Місіонерська організація.
Словник української мови (СУМ-20)