міф
МІФ, у, ч.
1. Стародавня народна оповідь про явища природи, історичні події тощо або фантастичні оповідання про богів, обожнених героїв, уявних істот.
Саме проти дверей над столом, обставленим лавами-ліжками, приходиться фреска, що ілюструє міф про Адоніса та Венеру (Леся Українка);
Грали трагедію “Страждання Христові”.., променистий міф про померлого й воскреслого Бога (З. Тулуб);
У деяких народів ще в стародавності існували так звані есхатологічні міфи, що описують прийдешню загибель космосу (з наук. літ.).
2. перен. Щось вигадане, неіснуюче, фантастичне.
Надворі, там, за парканом тюремним, Є конституція, якісь закони; Для нас [арештантів] вони є тільки міфом темним (І. Франко);
Розгром гітлерівських військ під Москвою був першою великою їх поразкою в другій світовій війні. Тут було розвіяно міф про непереможність німецько-фашистської армії (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)