м'якшати
М'Я́КШАТИ, аю, аєш, недок.
1. Ставати м'якшим, утрачати твердість.
Сніг м'якшає, лід дірчавіє, чорніє (Панас Мирний);
Метал піддається, м'якшає і набирає точної потрібної форми (В. Собко).
2. перен. Ставати менш суворим, поступливішим, добрішим.
Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось; сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м'якшала (Панас Мирний);
Всеволод м'якшає на обличчі, щиро й довірливо дивиться конюшому у вічі (Д. Міщенко).
3. перен. Ставати приємнішим для ока, слуху; ставати менш різким.
На заході небо спалахнуло червоним вогнем, поволі остигало, й м'якшали кольори фарб (С. Чорнобривець);
Згадуючи про синів, голос Браги м'якшає, ласкавішає одразу (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)