набавити —
(комусь чогось): завдати (страху), напитати (недуги) [V] — (страху): нагнати [IV]
Словник з творів Івана Франка
набавити —
наба́вити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
набавити —
[набавиетие] -аўл'у. -виеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи
Орфоепічний словник української мови
набавити —
див. набавляти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
набавити —
ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
набавити —
НАБА́ВИТИ див. набавля́ти.
Словник української мови в 11 томах
набавити —
Набавити, -ся см. набавляти, -ся.
Словник української мови Грінченка