набрехатися
НАБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док.
1. розм. Досхочу, багато побрехати (про людей).
Оттак зависливії [заздрісні] люди (вони є всюди!): Якщо завидно їм – куди! Брехати, мов собаки, стануть... А ти собі іди та йди: Набрешуться та й перестануть (Л. Глібов).
2. Досхочу, багато погавкати (про собак).
Словник української мови (СУМ-20)