навощувати
НАВО́ЩУВАТИ, ую, уеш, недок., НАВОЩИ́ТИ, щу́, щи́ш, док., що.
1. Натирати що-небудь воском.
Робота не яка там була: прийми, подай, набий панові люльку, вичисти чоботи, перемий посуду, навощи долівку (О. Кониський);
– Отой галстук зніми, надіватимеш лише по неділях та й то тільки після того, як навощиш на завтра дратви (М. Чабанівський);
Приглянувся добре до Максимової [скрипки], витесав денце, дістав міцних ниток, навощив їх порядно воском, натягнув на денце, підпер кобилкою – і скрипка готова (У. Самчук).
2. Закріплювати вощину на рамку.
Після збирання меду і натягування дроту рамки вулика навощують вощиною (з навч. літ.);
У квітні бжолярі замінюють віск на вощину та навощують рамки штучною вощиною (із журн.);
Цього разу пасічник старанно навощив рамки перевезеного вулика (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)