навпомірки
НАВПО́МІРКИ, присл., розм.
Підтримуючи рівновагу (перев. при носінні чого-небудь коромислом).
Вдвох з братом принесуть матері відро води навпомірки на коромислі (І. Нечуй-Левицький);
Мабуть, уся дітвора дитячого будинку зараз отут – збирають урожай. Корзинами, цеберками навпомірки носять із саду (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)