навскісно
НАВСКІ́СНО.
Присл. до навскі́сний.
Сніг наче ждав, коли загорнуть яму, і навскісно почав падати на землю, притрушувати білим цвітом свіже глинясте груддя (М. Стельмах);
Осяяні навскісно сонцем гори стояли геть блакитні, жовтіло урвище (Василь Шевчук);
Через круглий отвір у стелі навскісно падав пекучий сонячний промінь (Ю. Логвин);
Ту жінку пам'ятав, була то ще молода, статна, міцна в тілі, яскраво чорнява, із розрізаними навскісно очима (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)